Знайомство з геосервісами

Геосервіси - це дуже цікава річ, особливо коли ми збираємось подорожувати за кордон чи просто по Україні. Особливо вони допомагають геодезістам. Адже вони часто виїжджають у відрядження в невідомі міста, села, хутори. Звісно, щоб знайти правильний напрям не тільки до міста, а й об"єкт, на якому потрібно працювати, без геосервісів не обійтись.

історія міста Чернігова.

С 1024 года Чернигов становится центром великого княжества, западной границей которого был Днепр, на Юго-Восток его земли простирались до Северного Кавказа, а на Северо-Восток достигали берегов рек Оки и Москвы. Практически половина древнерусских земель входила в состав Черниговского княжества.

Спасо-преображенский собор

Первым черниговским князем, о котором известно не только из раскопок курганов, но и из летописей, был Мстислав, брат киевского князя Ярослава Мудрого. В центре своего стольного града — «Детинце» (территория современного Вала) он основал княжеский двор и начал строительство Спасского собора, который сохранился до наших дней.
После смерти Мстислава, в 1036 году, Чернигов снова становится подчинён киевскому князю Ярославу. Однако уже в 1054 году древнерусская земля поделена между сыновьями Ярослава. Черниговское княжество досталось Святославу II с которого начинается непрерывный род черниговских князей.

Современный вид Пятницкой церкви

Чернигов того времени — второй среди крупнейших городов на Руси (уступая первенство Киеву), важный политический, экономический и культурный центр. Здесь существовала своя денежная система. Особого развития достигло зодчество. До наших дней сохранились строения того времени: Спасский, Борисоглебский и Успенский соборы; Ильинская и Пятницкая церкви. Во время раскопок в разных частях города обнаружены фундаменты ряда гражданских сооружений, в том числе руины каменных княжеских и боярских строений. Для древнего Чернигова характерен контраст между хоромами богатых и убогими жилищами простого люда. Город славился предметами прикладного искусства.

Ромашка

Ромашка лікарська — цінна лікарська рослина, відома з глибокої давнини. Для виготовлення лікарських форм використовують висушені квіткові кошики, які збирають на початку цвітіння. Своєрідний аромат і лікувальні властивості рослини зумовлюються наявністю в ній ефірної олії (хамазулен), органічні кислоти, кумарини, мінеральні солі, глікозиди, вітаміни.

Ромашка лікарська жовчогінна, збуджує апетит, знімає спазми мускулатури шлунково-кишкового тракту, проявляє болетамувальні, заспокійливі властивості.
Застосовують препарати ромашки при гастритах, гепатитах, холециститах, колітах, циститах, підвищеній кислотності шлункового соку, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, злоякісних пухлинах, зобі, для обробки гнійних ран і виразок, примочок при кон'юнктивітах, дерматиті, опіках (для запобігання утворення пухирців), для спринцювань при кольпіті. Настій суцвіть ромашки на олії використовують для натирання при ревматизмі та подагрі.
Внутрішньо — настій суцвіть (4 ст ложки суцвіть на 200 мл окропу) приймати по 2 ст ложки тричі на день після їди.
Зовнішньо — компреси, примочки, обмивання, полоскання (настій суцвіть, 1:10). Ромашкова олія: (4 ст ложки суцвіть ромашки та 100 мл оливкової очищеної олії нагрівають до кипіння і настоюють 10 днів, опісля проціджують. Застосовують при опіках, дерматитах. Ромашкову мазь (дрібно помелене суцвіття розтирають з білим вазеліном або внутрішнім свинячим жиром (1:5) використовують для попередження утворення пухирців при опіках.
Крім медицини, використовується у парфюмерному. порцеляновому виробництвах тощо. На пасовищах поїдається тваринами, але надає молоку неприємного запаху.
У посівах — надокучливий бур'ян. Уведено в культуру.

Родина: Айстрові

Поширення В природних умовах невеликими заростями росте майже по всій території України біля доріг, на пустирях, полях, городах, в садах і узліссях тощо. Порівняно невеликі масиви, де її збирають для промислових потреб, залишались в причорноморській частині Херсонської області та присиваській частині Криму. Культуру вирощують у спеціалізованих колективних, особистих підсобних та фермерських господарствах. Ботанічні характеристики Коренева система — стрижнева. Стебло пряме, циліндричне, голе, розгалужене, заввишки 20-25 см. Листки голі, сидячі, чергові, двічі- або тричіперисторозсічені на сегменти. Квітки дрібні, зібрані на кінцівках стебла та його гілок в кошики, крайові квітки язичкові, маточкові, білі, серединні — двостатеві, трубчасті, жовті. Плід - сім'янка. Насіння дрібне, маса 1000 насінин - 0,5 - 0,75 г.Активні речовини Квітки ромашки містять до 0,8 % блакитно забарвленої ефірної олії (головні складові - хамазулен), сесквітерпенові вуглеводи фарназен і кадинен, сесквітерпенові спирти, апігенінглікозиди (6-7 %), кумаринові сполуки, колін, вітамін С, органічні кислоти, полісахариди, мінеральні солі (12 %) тощо. Напрями використання В медицині використовують сушені квіткові кошики, зібрані в суху погоду протягом усього періоду цвітіння. Настої, напари з них або складні збори застосовують для стимуляції секреторної діяльності травних залоз, жовчовиділення, збудження апетиту, знімання спазм органів черевної порожнини, зменшення утворення газів у кишечнику, болевгамування, регулювання менструальної функції. Квітки мають протизапальну та антимікробну дію. У дерматології застосовують внутрішньо при екземі, кропивниці, червоному плоскому лишаєві, зовнішньо - при алергійних дерматитах. Відвари використовують для полоскання рота, примочок, клізм, обмивання гнійних ран і гемороїдальних вузлів. Ромашку широко використовують також у ветеринарній медицині, але, як правило, усю надземну масу, зібрану у фазу цвітіння рослин. В захисті рослин використовують листки і квітки проти ряду видів сисних та листогризучих шкодочинних комах на плодових, овочевих, лікарських, квіткових та інших групах культур. Біологічні особливості Однорічна зимуюча або рання яра рослина, яка розмножується насінням.